А взагалі, звідки пішла ця традиція у випускниць купатися у фонтанах? Ще років 5-10 тому такого, здається, не було.
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Цього року у зв'язку з Євро останній дзвоник у школах провели майже на місяць раніше. За традицією, київські випускниці полізли купатися у фонтанах.
P.S. Страшні щось в переважній масі цьогорічні випускниці. Хоча киянки взагалі-то гарні.
Галерея тут. А ось і ще одна.
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Школа як школа. Якщо брати зовнішній вигляд, то деякі сільські школи у нас ще досі в приблизно такому ж стані. Ну може стіни не обідрані, меблів побільше та парти трохи кращі.
Тільки на відміну від Комор ще пічку топлять, щоб в класі було тепло взимку.
А зарплата там у вчителя 200 євро - навіть більше, ніж у деяких вчителів в Україні.
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Ну не знаю, чи дійсно вона така вже і типова... Хоча може це і справді так.
Взагалі, в німецьких гімназіях готують для вступу до вищих навчальних закладів, тому вони самі по собі елітніші за "реальні школи", де готують майбутніх кваліфікованих робітників.
Хоча ліфт для вчителів та інвалідів дійсно вражає. Разом з платним душем у роздягальні та сонячними батареями на даху.
Ну що, підем подивимось на німецьку школу?
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Дивлюсь на фотографії і страшно стає.
Закриття шкіл ніби і стало вже типовим явищем для сільської місцевості, але коли бачиш таку трьохповерхову будівлю...
Колись в цих стінах лунав дзвінкий дитячий сміх. Безліч випусників досі тримають в голові величезну купу спогадів про ті роки. Ну а для когось по цих коридорах та сходах ходив предмет його першого кохання.
Хоча чого це "для когось"? Для більшості, звичайно. Та й взагалі, шкільне кохання вважається найсильнішим.
А зараз просто дивишся на покійника, з вивернутими грабіжниками кишенями...
Якщо єдину школу закривають - цей населений пункт приречений. Він ще міг якось битись за життя, але поки школа є.
Без дітей немає майбутнього. А тепер це справа часу.
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Великий друг українського народу гер Табачник після скасування обов'язкового шкільного екзамену з історії України (вперше за 20 років, до речі) все ж таки не може спати спокійно.
Усвідомлення того, як багато україномовних шкіл в місті Києві, позбавляє міністра освіти здорового сну та апетиту.
Перший раз ідею про збільшення російськомовних класів в київських школах Дмитро Володимирович підкинув акурат минулого літа, тільки-но приступивши до нелегкої справи боротьби з націоналізмом в галузі освіти. Однак, бажаючих перевести своїх дітей в російські класи виявилось так мало, що статистику, яка б мала засвідчити нові, приємні для Партії регіонів та комуністів тенденції, вирішили минулого року навіть не оприлюднювати.
Цього року гер Табачник взявся за русифікацію київської освіти більш активно. І вже не чекаючи закінчення навчального року анонсує "кардинальне" збільшення кількості російськомовних класів в школах Києва.
Цікаво тільки, як це все виглядатиме? Адже все має відбуватись виключно за бажанням батьків, які в переважній більшості аж ніяк не хочуть, щоб їхня дитина мала проблеми з державною мовою в подальшому житті. І комедійний приклад прем'єра Азарова, зі спічів якого глузує вся країна, - найкраща реклама в першу чергу україномовним школам!
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
В місті Сендай, префектура Міягі, в спортивному залі місцевої гімназії організовано тимчасові заняття учнів з інших шкіл, зруйнованих в результаті землетрусу та цунамі 11 березня.
P.S. Зверніть увагу на великі плазмові панелі в кожному класі. Японія все ж таки...
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Школа сільська, так що приблизно все як у нас на періферії. Ну може меблі і стіни у нас не такі обдерті.
До речі, ви в курсі, що бідний та нещасний колись Китай обігнав Україну за рівнем ВВП на душу населення?
От так от фігня, малята...
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Як наша людина в китайську школу ходила
Вчора в Ріо-де-Жанейро ховали жертв стрілянини в одній зі шкіл міста. У четвер, нагадаю, 23-річний колишній учень школи зайшов у її будівлю та застрелив 12 учнів, десятеро з яких - дівчата. Злочинець загинув теж, але поки невідомо, було це самогубство чи його застрелила поліція.
Початкова школа в місті Сімідзу, префектура Фукусіма, відновила роботу після землетрусу 11 березня. І разом з нею ще понад 70 шкіл в Японії.
Черговий прояв того, як Янукович "об'єднує" Україну, прокотився сьогодні інтернетом.
Стало відомо, що за рекомендацією Міністерства освіти, яке очолює небезвідомий всім Дмитро Табачник, українським школам рекомендують передплатити дитячий журнал, в якому принижують галичан.
«Існування галичанина зав’язане на селі і в нього відповідно селянське мислення – «на хлопський розум». У п’ятницю обласні центри на третину порожніють, люди роз’їжджаються по області, для того, щоб в понеділок наповнитися жителями сіл і містечок, «затарених» бульбою, буряком, яйцями, молоком і всім, що допомагає виживати в західноукраїнському не індустріальному місті», - йдеться у статті про Галичину у випуску за грудень 2010 року.
«По-друге, на ринку праці Галичини не існує таких професій, як рерайтер, PR-консультант, екзистенційний психотерапевт, бо де просте життя – там проста робота – шофер, будівельник, медсестра, продавець. Максимум, про що можна мріяти галичанин з вищою освітою в рідному місті – це робота клерком в регіональній філії великої компанії або банку. Не буває галичан-космонавтів, конструкторів, олігархів і великих політиків. Проте серед галичан відомі такі шоумени як Віктор Павлик, Андрій Кузьменко, Юрій Горбунов», - додає автор тексту, прізвище якого не вказується.
Можна же додати, що такий цікавий журнал видає «Благодійний дитячий фонд «Щедрику-Ведрику», який очолює В. Блюхер і який "зобов’язаний інформувати Міністерство освіти про хід передплати".
Ну, в принципі все майже як у нас в сільській місцевості. Тільки у нас холодно і парти в кабінетах ще більш-менш нормальні.
Для хлопців молодшого та середнього шкільного віку таке середовище - просто рай! Ми в дитинстві все на будівництвах грали.
Порт-о-Пренс, Гаїті.
.
