Було вже пару галерей звідти, по тегу "Грузія" пошукайте, тому повторюватися особливо не буду.
Природа шикарна, кручє, ніж кримська, але інфраструктура цієї квазідержави досі не може поновитися після війни.
Галерея та її продовження
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
З галереї видно, що в Кутаїсі дуже люблять пам'ятники. А взагалі, це друге за чисельністю населення місто Грузії, хоча там проживає усього 185 тисяч чоловік.
І зверніть увагу на нижню ліву фотку - ось так оригінально реконструювали звичайну радянську хрущовку.
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Новоафонський монастир нічим особливо не вражає, але абхазька природа та краєвиди - це щось!
Росія зараз активно інвестує в цю самопроголошену територію - можливо, через кілька років Абхазія поверне собі славу відомого курорту. А може і ні.
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Невизнана країна Абхазія має просто фантастичний курортний потенціал, який використовується у багато разів менше, ніж на це заслуговує.
У 1992 році на цьому курортному узбережжжі кілька місяців тривала запекла війна - тому в галереях ви побачите як шикарні пейзажі, так і шрами післявоєнної розрухи.
З того моменту, коли абхази змогли відстояти свої сепаратистські амбіції від Тбілісі, ця територія фактично стала незалежною, формально залишаючись частиною Грузії.
Конфлікт залишався у підвішеному стані до 2008 року, коли Росія спровокувала напад Грузії на Південну Осетію. І в результаті, легко перемігши Саакашвілі, режим Путіна фактично приєднав Південну Осетію та Абхазію, як економічно, так і політично.
Однак, у якомусь сенсі для Абхазії це зараз має свої переваги. Невизнана держава, в якій ходить російський рубль та перебувають російські війська, отримує значне фінансування з бюджету сусідньої країни.
Тим не менш, світова спільнота досі вважає її частиною Грузії. Незалежність Сухумі визнали тільки Росія, Нікарагуа, Венесуела та тихоокеанський острів Нуару. Який, до речі, отримав за це від Росії 50 мільйонів доларів пільгового кредиту. 
Ну ладно, давайте галереї подивимось. Вони прекрасні.
Тут галерея Сухумі. Тут Піцунда та Новий Афон. А тут ще озеро Ріца.
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Сумне видовище.
Мене ще в далекому дитинстві дивувала незрозуміла річ - чому індійський чай з трьома слониками на упаковці, який зрідка продавався в наших магазинах, упаковують в Грузинській РСР.
Терзали мене темні сумніви, що щось тут не так! Адже в Грузії теж чай збирають.
Смак того "індійського" чаю я навіть не пригадую - діти чай мало п'ють, це ж не лімонад. Це дід його любив купляти.
Не знаю, у яких пропорціях цих індійських слоників мішали з нашимм чаями, але чисто грузинський чай дід не визнавав.
Хоча навіть той індійсько-радянський чай з трьома слониками не часто потрапляв на прилавки магазинів. Це вже трохи пізніше почав іноді з'являтися справжній Dilmah. А поки в СРСР різноманітним чайним асортиментом народ на балували.
Напевно, смак чаю відволікав від будівництва комунізму.
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Саакашвілі колись розповідав про свою нещасну юність: в Тбілісі "прохідний бал" до університету коштував 50 тисяч радянських рублів, тому він і поїхав вчитись до Києва.
А зараз Грузія вже кілька років навпаки - показує приклад боротьби з хабарництвом. І місцева поліція тут стала взірцем для всіх пострадянських країн.
Єдине диво, яке трапилося на пострадянському просторі - це, звичайно, реформа поліції в Грузії.
Колись з рідної республіки навіть юному Саакашвілі довелось їхати на навчання до Києва, оскільки в Тбілісі "прохідний бал" до університету коштував 50 тисяч радянських рублів.
І от зараз їм вдалося зробити нереальне - повернути довіру населення до правоохоронних органів.
У одному соціологічному дослідженні в Росії респондентів запитали, що вони відчувають, коли бачать міліціонера, який до них наближається. Більшість відповіла - страх.
І я їм вірю!
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
.
