
Сьогодні на московському стадіоні «Лужніки» пройшов мітинг на підтримку діючого прем’єра та кандидата в президенти Володимира Путіна. До вашої уваги нижче кілька галерей з цього свята демократії.
Взагалі, провели його за давньою пострадянською традицією, зганяючи бюджетників, оплачуючи погодинно студентів та робітників підприємств, в тому числі з інших міст, підконтрольних лояльним олігархам. Але мова не про те.
Для нас більш цікава загальна оцінка ходу виборчої кампанії, її характеру та нових політтехнологій, які зараз застосовують.
Як відомо, Росія переживає дуже динамічний політичний розвиток, який Кремлю поки не вдається скеровувати у потрібне русло. Ще 9 місяців тому опозиції (справжній, а не театральним шутам Жириновському та Зюганову) годі було мріяти зібрати більше тисячі людей на мітинг у Москві. А тепер на площі кожного місяця виходять десятки тисяч москвичів та жителів провінції з закликам відставки Путіна.
І ось що обрав Володимир Володимирович з метою захисту свого вічного правління, яку тактику вирішив застосувати? А обрав він технологію залякування виборців можливістю кривавою революції.
Тиждень тому 5-мільйонним накладом вийшла безкоштовна газета «Не дай Бог», де навіть за допомогою коміксів велось відверте залякування простих росіян повторенням лівійського сценарію. Головна теза у влада така: опозиція, яку фінансує Америка, хоче здійснити революцію та розпочати громадянську війну, порушити мир та стабільність, єдиним гарантом якої є Володимир Путін.
Для особливо молодих та особливо тупих це «продають» навіть не через ТБ чи пресу, а малюнками коміксів та вірусними музичними відеокліпами.
Звичайно, Кремль хоче випустити частину гнівної пари вигідним для себе та контрольованим шляхом. Для цього знайшли молодого олігарха Михайла Прохорова, який має символізувати «інший», на відміну від Путіна, Жириновського та Зюганова, шлях, та якого у маленьких дозах навіть дозволено запрошувати у телевізійні ток-шоу.
Щоправда, ані Прохоров, ані якась інша новенька політична технологія не може зупинити ті процеси, на рейки яких стала Росія. Путін сам веде країну до великих потрясінь, не бажаючи її демократизувати та зменшити корупцію, яка роз’їдати всі сфери суспільства.
На думку Путіна, у нього немає іншого шляху. Корупція – це синонім його режиму. Корумповані чиновники чи судді потрібні, щоб тримати їх на гачку. Для чого Путіну чесний суддя? Він ще може випустити Ходорковського чи переглянути хід приватизації державних компаній, власниками та співвласниками яких раптово стали друзі та однокусниками Володимира Володимировича. А чесний чиновник чи мер може дозволити проведення мітингу опозиції в своєму місті.
Набагато зручніше та надійніше тримати людей, на яких завжди є компромат.
Плюс до цього додайте всі злочини Путіна, його патологічну жорстокість та мстивість. Беслан, Норд-Ост, Кадиров, вбивства Литвиненка, Ямадаєва та безлічі інших…
Демократизація його знищить як впливового політика, бо якщо не зганяти бюджетників, дозволити плюралізм на телебаченні, то ніякі стотисячні мітинги він вже не збиратиме. І рейтингу у 55% вже не матиме.
Напевно він думає, що завжди встигне домовитись та гарантувати собі недоторканість «у випадку чогось», як Кучма у 2004. А поки треба гнути свою лінію, можливо опозиція сама згасне.
В чому відмінність між Росією та нами? У нас революцію з нетерпінням чекають, у Росії бояться. Хоча і ми, і росіяни приречені їх знову пережити.
Галерея Агадамова, галерея Варламова, галерея Вітвитського.
.