Корочє, подивився я галереї наших фотоблогерів з вчорашнього Дня перемоги.
В основному вони всі пісають від захоплення, фоткаючи серпасті-молоткасті червоні прапори, імперські георгіївські стрічечки, портрети Сталіна та підозріло вправних ветеранів (а наймолодшому з них має бути 85 років, взагалі-то).
Тобто я не відкидаю, що там є і справжні учасники Другої світової, але це максимум один з десяти. Всі інші - це діти вйни, ветерани праці 50-60-х років та учасники інших війн. Думаю, значна частина - просто 70-річні самозванці, які поначіпляли ордени давно померлого батька та видають себе за нього.
Не подумайте, що я проти святкування Дня перемоги чи якийсь засекречений неонацист. Я взагалі-то історик за освітою і прекрасно знаю ціну цієї перемоги. Святкувати без сумніву треба. Але День пам'яті за 50 мільйонами загиблих у цій страшній війні. Піарити сучасних комуністичних мразєй у мене немає жодного бажання.
Мій дід воював в Червоній армії. Лише кілька місяців. З самого початку війни і до оточення під Вязьмою, коли восени 1941-го під Москвою через бездарнє воєннє керівництво у черговий котел потрапило майже 600 тисяч солдат та офіцерів.
Коли прийшли німці, він лежав у госпіталі. Перед цим наші забирали з собою тих, хто міг ходити. Для лежачих місця не вистачало. У діда було поранення в живіт, він вже був прооперований, але поки що прикутий до ліжка.
З'явились німці. Оскільки на хворих гімнастерок з ромбіками не було, визначали вони, хто є хто, по зачісках. Радянським солдатам дозволяли мати лише коротку зачіску, у офіцерів була більш довга, бо стриглися вони на свій смак. Якщо німець бачив у хворого офіцерську зачіску - стріляв прямо в ліжку.
Дід був солдатом. Його відправили у концтабір, де він перебував до кінця війни. Звільнили їх американці, і хоча була можливість поїхати до Америки, дід повернувся в СРСР, де його, як людину, що перебувала у німецькому полоні, відправили на поселення в Іркутську область.
Ось, в принципі і все. Дід дуже не любив Сталіна - не стільки за війну, як за Голодомор, який він (1913 року народження) пережив у Херсонській області. Радянські фільми про війну всі називав брехливими. Помер у 1985 році.
.
